Fotoratury

Szczególne miejsce w działalności Adama Karasia zajmowały fotoratury. Tym terminem określał fotomontaże, w których chciał zawrzeć swoje myśli i głębsze idee. Fotoratury postrzegał jako pracę twórczą w odróżnieniu od fotografii, które były dla niego jedynie mechanicznym odzwierciedleniem rzeczywistości. Przygotowywał je z własnych negatywów, z których montował symboliczno-alegoryczne kompozycje.

Pierwszą fotoraturę pt. Głód (1916) wykonał wraz z bratem Wiktorem pod wrażeniem widma głodu nękającego ludność pod koniec I wojny światowej i po klęsce pod Verdun. Wkrótce potem powstały Śmierć i Wiara (1922–1923). Najczęściej poruszał tematy społeczne, między innymi antywojenne i antyalkoholowe. Powstały też prace bliskie uczuciom zwykłych ludzi, np. Miasto śpi, ja szukam cię (1964). W fotoraturach Filtr życia (1944) i Zmierzch życia (1982) zawarł swoje najważniejsze przemyślenia na temat życia i śmierci. Karaś pokazywał systematycznie fotoratury w gablotach przy ul. Szewskiej i we wnętrzu zakładu. Były też prezentowane na wystawach w krakowskiej galerii ZPAF w 1978 roku i w Piwnicy pod Baranami.

Oprócz prac, które można identyfikować jako autorskie fotoratury, w technice montażu fotograficznego powstało wiele kompozycji użytkowych, związanych z komercyjną działalnością zakładu. Były to głównie tableaux, fotosy reklamowe, serie pocztówkowe i okolicznościowe.

Особливе місце в діяльності Адама Карася займали фоторатури. Цим терміном він називав фотомонтажі, в яких хотів виразити свої думки та глибші ідеї. Фоторатури він сприймав як творчу діяльність, на відміну від фотографій, які були для нього лише механічним відображенням дійсності. Він готував їх із власних негативів, із яких монтував символічно-алегоричні композиції.

Першу фоторатуру під назвою «Голод» (1916) він створив разом із братом Віктором під враженням привиду голоду, що страхав людство наприкінці Першої світової війни і після поразки під Верденом. Невдовзі після того постала «Смерть і Віра» (1922–1923). Найчастіше він заторкував суспільну тематику, зокрема антивоєнну та антиалкогольну. Постали також роботи, близькі почуттям простих людей, наприклад, «Місто спить, я тебе шукаю» (1964). У фоторатурах «Фільтр життя» (1944) та «Присмерк життя» (1982) він вмістив свої найважливіші роздуми на тему життя та смерті. Карась систематично показував фоторатури у вітринах на вул. Шевській та в інтер’єрі свого ательє. Вони також були представлені на виставках у краківській галереї Спілки польських фотомитців у 1978 році та в «Пивниці під Баранами».

Крім робіт, які можна ідентифікувати як авторські фоторатури, у техніці фотомонтажу було створено багато ужиткових композицій, пов’язаних із комерційною діяльністю ательє. Це були переважно пам’ятні групові світлини, рекламні фотографії, серії поштівок та принагідних листівок.