Atelier

Pracownia Adama Karasia była niczym mikrokosmos, w którym życie czteroosobowej rodziny splatało się z pracą. Na powierzchni 120 m² mieściły się: studio, ciemnia, będąca jednocześnie łazienką domowników, poczekalnia z retuszernią, archiwum oraz pokój połączony z kuchnią, do której z powodu ciasnoty studia w czasie tworzenia szerszych kadrów wjeżdżał aparat fotograficzny.

W pewnym stopniu z powodu niedostatków finansowych, ale w głównej mierze dzięki pasji racjonalizatorskiej i wynalazczej Karasia, przestrzeń studia i mieszkania z czasem stała się dla niektórych osobliwością i fascynującym mikroświatem. Adam Karaś czuł konieczność przerabiania gotowych przedmiotów związanych zarówno z pracą, jak i gospodarstwem domowym. Dążąc do maksymalnej funkcjonalności i nie zważając na ewentualne fabryczne wzorce, nadawał im nieoczywiste kształty, przez co ich funkcja dzisiaj jest dla nas równie abstrakcyjna jak forma.

Większość wyposażenia atelier była przez niego w całości wykonywana: między innymi lampy z puszek i misek, którym nadawał, wzorem studiów filmowych, imiona. Ślady jego interwencji noszą fotograficzne aparaty atelierowe i kamera filmowa. Wnętrze zakładu przepełnione było rozmaitymi pudłami skrywającymi co cenniejsze przedmioty i skrzyniami, które służyły do pracy ze światłoczułymi materiałami. Spektakularnymi dziełami recyklingu są pulpity retuszerskie pełne praktycznych zakamarków oraz konsola muzyczna na dwa gramofony.

Майстерня Адама Карася була, мов мікрокосмос, у якому життя сім’ї з чотирьох людей перепліталося з роботою. На площі 120 м² містилися: студія, фотолабораторія, яка одночасно була для членів сім’ї лазничкою, чекальня з ретушувальнею, архів, а також кімната, поєднана з кухнею, до якої, з огляду на тісняву студії під час творення ширших кадрів, в’їжджав фотографічний апарат.

Частково через нестачу фінансів, але переважно завдяки пристрасті Карася до раціоналізації й винаходів простір студії та помешкання з часом став для декого особливим і захопливим мікросвітом. Адам Карась відчував необхідність переробляти готові предмети, пов’язані і з працею, і з домашнім господарством. Прагнучи максимальної функціональності й не оглядаючись на можливі фабричні зразки, він надавав їм неочевидну форму, завдяки чому їхня функція сьогодні для нас така ж абстрактна, як і їхній вигляд.

Більшість оснащення ательє він виготовив цілковито сам, у тому числі лампи з консервних банок і мисок, яким давав, як на кіностудії, імена. Сліди його втручання носять фотоапарати та кінокамера в ательє. Інтер’єр ательє був заповнений різноманітними коробками, які приховували цінніші предмети, та скринями, що служили для роботи зі світлочутливими матеріалами. Вражаючими витворами вторинної переробки є ретушувальні станки, де повно практичних закамарків, а також музична консоль на два грамофони.