Timeline

Życie Adama Karasia mogłoby rozwinąć się jak filmowa opowieść w stylu „od pucybuta do milionera”. Nie brakowało mu ani potężnego zapału, ani umiejętności, ani talentów, żeby odnieść życiowy sukces. Stało się jednak inaczej. Karaś nie zrobił spektakularnej kariery, za to zbudował swój oryginalny i dla wielu fascynujący świat.
Próbował wszystkiego: od fotografii reportażowej i produkcji filmowej, po zdjęcia i projekty reklamowe. Niestety nie wszystkie fotografie i filmy z lat młodości i intensywnej twórczej współpracy z bratem Wiktorem przetrwały. Ostatecznie głównym źródłem utrzymania i polem nieoczywistych kreatywności było fotograficzne studio portretowe, którego jedynym i niekwestionowanym demiurgiem był Adam Karaś. Genius loci studia przez kilkadziesiąt lat przyciągał ludzi wyczulonych na autentyzm.

Oś czasu opisana poniżej w języku ukraińskim, w języku polskim jest dostępna w przestrzeni wystawy.

Життя Адама Карася могло б розвинутися, як кінорозповідь у стилі «від чистильника взуття до мільйонера». Йому не бракувало ані потужного запалу, ані вмінь, ані талантів для того, щоб досягнути успіху в житті. Однак сталося інакше. Карась не зробив видовищної кар’єри, зате збудував свій оригінальний і для багатьох захопливий світ.
Він пробував усе: від репортажної фотографії й кіновиробництва до рекламних фотографій і проєктів. На жаль, не всі фотографії та фільми з років молодості та іннтенсивної творчої співпраці з братом Віктором збереглися. Врешті основним джерелом утримання і полем неочевидних творчих шукань стала фотограграфічна портретна студія, єдиним і незаперечним деміургом якої був Адам Карась. Геній місця студії упродовж кількох десятків років приваблював людей, чутливих до автентики.

1896.11.19
У Марії та Антонія Карасів, що походили з розташованого під Краковом села Ґай, народився син Адам Фелікс. Спочатку сім’я мешкала по вул. Кармеліцькій у Кракові, а згодом по вул. Чарновєйській, 5.

1898.12.23
Народився Віктор, брат Адама – цинкограф, кінематографіст, органіст і гарцер. У міжвоєнні роки та після Другої світової війни належав до краківської гарцерської дружини «Чорна тринадцятка». Віктор помер 29 жовтня 1970 року.
Віктор Карась у дитинстві та юності ділив захоплення з братом, із яким заснував і спільно вів фотоательє та кіностудію. У 1939 році виїхав до Варшави, а після Варшавського повстання або вже після закінчення війни повернувся до Кракова, де влаштувався органістом на Раковицькому цвинтарі. До кінця не відомо про залученість Віктора в роботу фотоательє в післявоєнний період.

1903–1912
Шкільну освіту здобував у 1903–1912 роках. За цей час закінчив чотирикласну народну школу і перший клас виділової школи. Не був переведений до третього класу. За свідченням самого Карася, це відбулося через виконання небезпечних хімічних експериментів. Від наймолодших літ Адам був допитливим і неспокійним. Дуже рано зацікавився фотографією. У підвалі будинку, де жила сім’я, він влаштував свою першу фотолабораторію. Змалку його пристрастю були пішохідні прогулянки Краковом та документування на фотографіях життя міста.

1910.05
Адам Карась увічнив велику авіаційну подію: сфотографував перший політ літака над Краковом. Це був біплан французької конструкції, пілотований німцем Отто Гієронімусом, який знявся в повітря над іподромом між парком Йордана та Тихим куточком.

1912
Адам Карась розпочинає практику в фотографічних закладах. Cпочатку навчається фаху в Антонія Чайки в ательє «De Paris» по вул. Баштовій, 17, згодом, через два роки, у закладі Юзефа Кучинського та Антонія Ґюртлера, розташованому в Спиському палаці біля Головного ринку. З тих років він зберіг дружбу з Зиґмунтом Ґажинським, разом із яким проходив практику.

1916
Постає фоторатура під назвою «Голод». Перший авторський фотомонтаж є спільним витвором Адама та Віктора Карасів.

1916.11.8
Адам Карась увічнив урочистості, пов’язані з декларацією незалежності польської держави, так званим Актом 5 листопада. Водночас це був його дебют як репортера у краківському тижневику «Новосьці ілюстроване», де він час від часу публікував свої фотографії.

1918
Під час Першої світової війни, крім історичних подій, Карась документував щоденне життя міста. Він сфотографував, зокрема, чергу по хліб біля площі Святого Духа у Кракові.

1918.10.31
Карась документує передання австрійцями Одваху, тобто приміщення військової варти біля Головного ринку в Кракові, першій польській варті, а також патріотичні маніфестації, пов’язані з цією символічною подією.

1918
Після складення іспиту на підмайстра, далі працюючи в ательє Кучинського, Адам відкриває разом із братом заклад під назвою «Брати Карасі», розташований у їхньому будинку по вул.  Чарновєйській, 5.

1928
Адам і Віктор засновують кіностудію «Браця Карась Фільм».
Майстерня, гучно названа кіностудією, насправді випустила небагато фільмів. Брати були операторами фільмів Ґустава Пухальського та Януша Марії Бжеського. Відомі також кілька документальних фільмів, які Адам і Віктор зняли самостійно. У Національній фільмотеці збереглися плівки з фільмом Пухальського «Марення причинного / Мімічні експресії», переважно сімейні фільми, а також цікаві портретні етюди.

1932
Переломний рік у житті Адама Карася.
Одружується з Генрикою Лабуцькою (нар. 8 травня 1909, пом. 24 липня 2004), яка вже чотири роки працювала в нього ретушувальницею та лаборанткою.
Народжується донька Ева (2 жовтня 1932, пом. 25 січня 2010). Ева була економісткою, працювала в універмазі «Юбілят».
Ательє переїжджає до приміщення на другому поверсі будинку по вул. Шевській, 12, де Адам мешкав і працював до кінця життя.

1936.03

Адам разом із братом фотографує події, пов’язані з робітничими страйками, – краківську «криваву весну». Обоє братів схилялися до лівих політичних поглядів. Знайомство Адама з діячем Польської соціалістичної партії (ПСП) Болеславом Дробнером тривало багато років після Другої світової війни.
У міжвоєнні роки разом із братом він фотографував також багато інших подій, що розгорталися на вулицях Кракова, – не лише робітничі заворушення та політичні маніфестації, але й урочистості державного рангу, такі як перенесення праху Юліуша Словацького на Вавель та похорон Юзефа Пілсудського.

1939–1945
Вибух Другої світової війни змушує Адама Карася до тимчасої втечі з Кракова. Це один із нечисленних випадків, коли він залишив місто.
У роки війни він не залишив професійної діяльності. Далі вів фотоательє, фотографував також німецьких клієнтів, у тому числі військовиків. Безперервно документував також життя міста, не раз роблячи це з укриття з огляду на заборону фотографування, запроваджену окупантом.

1940
Близько 1940 року у фотостудії Карася починає працювати асистенткою Юзефа Гиля (Юзя). Із сім’єю Карасів її пов’язувала не тільки робота, але й товариські стосунки. Вони була хрещеною матір’ю їхньої молодшої доньки Ґражини. Юзефа померла у 1981 році.

1943
Здобуття звання майстра.

1944
Під час Другої світової війни працює над фоторатурою «Фільтр життя», що є вираженням його роздумів на тему життя і смерті, які він сприймав як мандрівку матерії.

1945
Кінець війни небагато змінив у професійній діяльності Карася. Він і далі фотографував солдатів переможних армій та документував події, що відбувалися в місті. Характерним спостережним пунктом було вікно помешкання по вул. Шевській.

1948.09.12
Нароження доньки Ґражини. Ґражинa Карась була солісткою балету Краківської опери та співзасновницею Краківської фундації балетного мистецтва, замолоду була пов’язана з кабаре «Пивниця під Баранами». Дружина журналіста Єжи Пєкарчика. Померла 30 вересня 2009 року.

1952.05.01
Адам Карась фотографує марш із нагоди робітничого свята, при нагоді увічнюючи реалії «холодної війни».

1954.06.30
Затемнення сонця

Для спостереження за затемненням сонця Адам Карась використовував власноруч сконструйовану зорову трубу.

1959–1973
Вітрини, розташовані біля входу до ательє по вул. Шевській, 12, притягували погляди перехожих від 1932 року. Фотограф виставляв на них не лише портретні світлини, але й фоторатури чи документальні знімки. Вони були чимось посередині між виставкою та газетою, автором і редактором якої був Адам Карась. В 1936 році брати помістили фотографії з робітничих маніфестацій, у результаті чого поліція конфіскувала знімки. У 1959–1973 роках фотограф провів справжню баталію, включно з рукоприкладством, за збереження вітрин. 

1964
Неофіційний візит у Польщі Роберта Кеннеді, генерального прокурора в Депатраменті юстиції Сполучених Штатів, брата вбитого кількома місяцями раніше президента Джона Ф. Кеннеді.

1964

Ювілей 600-річчя Ягеллонського університету.
Допитливість і оригінальний світогляд Адама Карася, великою мірою базований на захопленні смертю, приваблювали до ательє вчених із Ягеллонського університету, деякі з яких належали до грона його близьких знайомих. Фотограф відвідував лекції на кафедрі судової медицини.

З нагоди урочистей 600-ліття Університету він створив ювілейні фоторатури.

1968
 «Таємна рада Крешовицько-Краківської республіки брала участь у святкуванні дня народження відомого краківського фотохудожника, віцеконсула Республіки – Адама Карася. Присутня була Дружина Майстра та дві пречудові доньки, в тому числі одна прима-балерина».
(ZS), День народження віцеконсула, у: Відлуння Пивниць під Баранами, «Ехо Кракова», 24 жовтня 1968

Сім’ю Карасів із артистами «Пивниці під Баранами» поєднували близько й багатолітні зв’язки. Пйотр Скшинецький був частим гостем у їхньому домі й майстерні. Донька Ґражина виступала на сцені «Пивниці». Традицією стало спільне святкування іменин Адама у Святвечір.

1972
Адам зіграв фотографа у фільмі  Ґжеґожа  Крулікевича «Навиліт». Того ж року був знятий документальний фільм Збіґнєва Свєнха про Адама Карася «Фотограф із вулиці Шевської».

1976
На виставці «80 років кінематографа» показано, зокрема, проєкційні апарати та камери, сконструйовані Адамом Карасем.
У телевізійному серіалі «Польські дороги», поставленому Янушем Морґенштерном, Адам Карась оформив розташоване по вул. Ґродзькій фотоательє Тадеуша Бяласа, якого зіграв Ян Новак.

1978.05.03
Відкриття виставки Лєшка Дзєдзіца та Адама Карася у галереї Спілки польських фотомитців по вул. Святої Анни у Кракові.

1984
Адам Карась зіграв у фільмі про Пйотра Скшинецького «Провідник», поставленому Томашем Зиґадлом. Карась з’являється у першій сцені, яка знайомить глядача з феноменом краківського кабаре «Пивниця під Баранами».

1986.10.21
Помер Адам Карась.

1988.09.21
Закривається ательє Адама Карася, яке після його смерті самостійно вела дружина Генрика.

З ініціативи голови Краківського фотографічного товариства Владислава Клімчака розпочалися безуспішні намагання зберегти майстерню Карася по вул. Шевській у формі відділу Музею історії фотографії. Кільканадцять відомих постатей зі світу культури написали листи підтримки в цій справі.

1990
Відбувається ліквідація помешкання та майстерні по вул. Шевській. Остаточно більша частина спадщини Адама Карася потрапила до фондів Музею фотографії в Кракові.