Działalność filmowa

Działalność filmowa „Braci Karaś” jest najbardziej intrygującą i tajemniczą wśród ich aktywności zawodowych. Opracowania na temat kina przedwojennego i relacje świadków dają o niej niestety tylko szczątkowe wyobrażenie. Bez wątpienia bracia Karaś ulegli magii kina. Młodzieńcza brawura i marzycielstwo spowodowały, że mając zaledwie kamerę filmową i ograniczone zaplecze sprzętowe, uznali, że weszli pełną parą w świat filmu. Szybko zaczęli reklamować swoją wytwórnię, mieszczącą się początkowo w nader skromnych warunkach w domu rodzinnym przy ul. Czarnowiejskiej w Krakowie, a od 1932 roku w niewiele lepszych — przy ul. Szewskiej. Wiadomo, że bracia mają w dorobku kilka filmów dokumentalnych i filmiki reklamowe. Do tej pory odnalezione materiały to: fragmenty z rejestracji portretowych sesji fotograficznych, ujęcia plenerowe miasta, sceny rodzinne i relacja z odsłonięcia pomnika Józefa Piłsudskiego w Makowie Podhalańskim. Warsztat operatorski braci można także poznać dzięki zachowanemu filmowi Gustawa Puchalskiego pt. Wizje obłąkanego/Ekspresje mimiczne (1933).  Przełom lat 20. i 30. XX w., kiedy bracia prowadzili działalność filmową, był jednocześnie czasem największego twórczego potencjału, z którego Adam czerpał do końca życia.

Кінематографічна діяльність «Братів Карасів» найбільш цікава й таємнича з-поміж усіх аспектів їхньої професійної діяльності. Наукові дослідження, присвячені довоєнному кіно, та свідчення очевидців дають про неї, на жаль, лише часткове уявлення. Без сумніву, брати Карасі були зачаровані кінематографом. Молодеча бравада і мрійництво стали причиною того, що вони, маючи лише кінокамеру й обмежені технічні ресурси, вирішили, що пірнули з головою у світ кіно. Швидко почали рекламувати свою студію, яка спершу містилася в занадто скромних умовах у родинному домі по вул. Чарновєйській у Кракові, а від 1932 року — в ненабагато кращих умовах на вул. Шевській. Відомо, що доробок братів містить кілька документальних фільмів та рекламні кіноролики. Знайдені на сьогодні матеріали включають: фрагменти кінореєстрації портретних фотосесій, кадри міста, зняті просто неба, сімейні сцени та репортаж із відкриття пам’ятника Юзефу Пілсудському в Макові Підгалянському. З операторською майстерністю братів можна також познайомитися завдяки збереженому фільму Ґустава Пухальського під назвою «Марення причинного / Мімічні експресії» (1933). Злам 20-х і 30-х років XX ст., коли брати вели кінематографічну діяльність, був одночасно періодом найбільшого творчого потенціалу, який Адам використовував до кінця життя.